Тепер ще й uaget закрили. Ядрьон батон, що ж таке коїться?! Торенти торентами, але гарних обмінників не вистачає, все ж таки... Спочтаку інфостор, тепер це...

Я знову заплітаю тугу косу після того, як помию голову.
Голова після струсу ще досі важкенька, але працює, ага.
Вчора раптом захотілось заміж, а потім я згадала, що нема за кого і мені одразу перехотілось.

Перечитую хороші книжки, нарешті відпускаю минуле.

Я таки нарешті дісталась перебрати результати нашої з Манюнькою фотосесії. Місцями - вийшло непогано.



( ще нас і сонця ) UPD. Я - та шо в окулярах)

Я, Манюня та Осінь Отак ми ловили останнє осіннє сонечко

Мені сьогодні абсолютно несподівано наснився один мій ЖЖ-френд, я аж думаю: а дійсно, я давно не була в ЖЖ.
От заходжу до нього на сторінку, а там, виявляється, вже два тижні як музика хороша викладена. От такі от сни бувають.

3на4ок - Самые лучшие стихи для девочек

Піду слухати.

За останні два місяці: багато чого. Все і не розкажеш одразу.

Я знайшла новий привід випасти з життя й повернутись нескоро: засіла за перегляд серіалу "Сверхъестественное". Ну і що, що актори грають не ідеально (н-да... це вам не Х'ю Лорі і не Тім Рот). Зате вони симпатишні))) І кіно містичне, уххх!

Як результат:
- після перегляду першого сезону брати Вінчестери мені як рідні;
- я бачу заплутані містичні сни (з привидати та демонами), але нестрашні, бо ми з братами всіх перемагаємо:))
- моєю блакитною мрією стала Chevrolet Impala Devil's Chariot 1967 року! Це ляля, а не машина.

Chevrolet Impala Devil's Chariot Ну хіба ж вона не прекрасна???

Ну, ви мене розумієте, це ж чудово, що він сьогодні народився. Ура, таварісчі, хепі бьоздей, Том!

Якась апатія та сірі окуляри. Гидко від всього: від людської пихатості, від підставляння одне одного, від новин, від тупості та обмеженості багатьох остолопів (бля! якісь йобані гомофоби вузьколобі спалили хорошу галерею! блядь, блядь, блядь!), від політики та шоу-бізу. Ішодєлать? Ішодєлать?! Від самоти та розгубленості гидко.

Сиджу вдома у Єфрємових з їх кішкою (лисою, канадський сфінкс), інтернетом та приємним музлом. Ще Ейр собі качаю, аби хоч трохи покращало. Спати і спати. Ось, чого я хочу. Бо гидкогидкогидко. І навіть не в моєму ж житті, нє, просто світ навколо якось глобально розчаровує і засмучує останнім часом. І навіть не бачиш сенсу щось робити.

У нас під вікном горіх росте: я хотіла згадати дитинство, вийти та позбирати. І не встигаю постійно - то школярі пронеслись і все позабирали, то літній дядя пошарудів у траві та не залишив мені жодного горішка. Несправедливо!

Хоча - горіхи вже достигли. Ще коли я вчилася у школі, було особливим кайфом на початку осені назривати ще зелених і чистити під партою. Смачно. І руки потім чорно-коричневі. А у вас так було?

Молоко Мьюзік - очєньдаже. Я закохалась у французів та побачила купу знайомих.

А ще - потрапила вчора на Рибака, хоча не збиралась. Запросили. Неважаючи на весь мій скептицизм та настрой "ну-і-шо-нам-покаже-якийсь-мальчик", вперло. Хароший мальчик, а ще музиканти у нього трушні))

Другий раз за цей тиждень стикаюсь з людиною, з якою дуже б не хотілось стикатись, бр-р-р-р... І буе.

Ввечері на мене чекає ФІЛЬМ_ФІЛЬМ_ФІЛЬМ, ну а зараз я знервована і в скаженій запарі.

Ваша Дз.

Пішла на Гогольфест у п'ятницю, а додому повернулась лише сьогодні. Насправді після виступу ЛЮК були ігри в крокодил з купою зустрітих і давно не бачених друзів. Виступ - чудовий. А потім затягнуті гості з кіном-вином-доміном.

Між іншим, все менше днів до початку шостого сезону (самізнаєтечого!). А це одначе ура.

І вже зовсім лічені години (менше, ніж 48) до мого дня народження. Теж якби, напевно, ура, але я ще точно не впевнена. Хто завтра на Крихітку?

Я злий, без грошей і голодний! Таке враження, що в мене шлунків - як у Альфа, але це просто наслідки ПМС. Та й навіть якби було бабло: МЕНІ ТУПО НЕМА КОЛИ ВИЙТИ З РОБОТИ.

Канал відправляється у новосезонний заплив, всі хочуть підвищення зряплатні, а я обживаю нову квартиру та дохворіваю (другий тиждень пішов) на якийсь вірусняк, від якого тепер вже залишився тільки кашель.

Безмежно скучила за Хаузом, два дні тому полізла передивлятись (ностальгічно!) другий сезон.

Стала якимось відлюдником. Лів мі елон. Лягти на дно, о, так, це було би круто.

А хто з вас, друзі, є в твіттері, га? А то мене тут загітували зарегатись - а я там нікого не знаю...

Тепер Дзвоня є і у Скайпі - dzvinder. Додавайте, друззя!

На минулому тижні я пережила велике розчарування в одній людині, але тепер вже знаходжусь у більш-менш гармонійному стані. Тим більше: нова квартира дуже позитивна.
І ще: знайшлась кішка. Я щаслива.

Залишається розібратись зі старою хатою, розплатитись з новою, передати кішку батькам у Донецьк та зажити довго і щасливо. А ще: написати одній людині листа. Короткого. Ні, не гнівного. Просто листа. І забути потім, як страшний сон. Але чому ж деякі наче дорослі чоловіки поводяться, як малі сучкі з американських комедій про середню школу? Буе.

кішка досі не знайшлась - це погано. вже місяць як - надії більш нема практично. сьогодні вранці надворі щось гучно мявкало. зірвалась о шостій з ліжка, одяглась та побігла дивтись, чи не моя. розчарування...

а взагалі я збираю речі, готуюсь до переїзду у наступні вихідні та дивлюсь дурацькі дитячі серіали.

Зважаючи на те, що у п'ятницю зранку я перебувала у вкрай чоловіконенависницькому настрої, то протягом дня мною конкретно розвивалась ідея повного матріархату, а чоловікв - у клітки. Більшість - розстрілять. Залишити у якості вільних людей окремі особливо адекватні одиниці. Особливих мудаків - зробити нашими рабами)))) Зустрілась ввечері з Сашком та все йому в деталях розписала. Він, як людина з бурхливою фантазією, побачив після цього такий сон.

( Читати жахливий фентезійний сон одного чоловіка )

ПС. Шановні чоловіки, я вас усіх насправді дуже люблю))

Бердянськ виявився на диво чудовим. Правда - мене місцями дратували скажені дідусі (багато їх там чогось) та кацапи (до росіян це не відноситься, москалі - стан душі....). Щодо останніх, то не бачу сенсу чіплятись на пляжі (нудистському, до речі), аби розповісти, як ми у них газ крадемо. Хву!

До речі, таких підстаркуватих фріків(в негативному розумінні цього слова) я не бачила ще ніде! Декілька екземплярів просто таки напрошуються, щоб з них писати якісь дивні образи.

Як завжди, я вичитувала усі реклами та оголошення, що траплялись на шляху. Поповнила колекцію грамотних фраз слоганом з бігборду: "Налетай-разберай". Завтра привезу до Києва сувенірів та - головне - зачьотних бичків азовських в'язанку! Ну, і трохи засмаглої та більш врівноваженої себе, звичайно. Щодо фоток - хз. Давно я не користувалась плівковим фотоапаратом-мильницею...

Я остаточно розділилась на дві штуки. Тобто: я давно розділилась, але зараз ці дві штуки живуть якимось своїм окремим життям.

Я навіть не знаю, як мене зараз звуть! У мене ж два імені. А. і Д.

Почнемо з Д.
Вона (досі) кохає хлопця на ім'я А.
Вона спілкується переважно українською.
Полюбляє носити кеди, джинси, проколола язика та мріє про якесь концептуальне татуювання.
У Д. переважно оптимістичний та контактний настрій, вона любить людей.
Вона не стільки амбіційна в роботі, скільки просто прагне в цій же роботі гармонії та незадрочества.

Щодо А.
Вона нещодавно невдало і нескладно закохалась (спробувала та завершила стосунки) в хлопця на ім'я Д.
П'ятдесят відсотків часу вона спілкується російською.
Їй хочеться носити сукні, туфлі на підборах і взагалі виглядати ніжно та жіночно. (так, це саме вона зняла тонелі з моїх вух, бо їй захотілось жіночих сережечок)
У А. переважно меланхолійний настрій, людей вона переносить частково, самотність їй подобається.
Вона має певні амбіції щодо роботи та писання.

Це так - коротко. Загалом же: я просто зараз хтось інший та - як там співав Васильєв - "не живу, а слежу за собственной жизни развитием". Суцільна дисгармонія моїх двох "я". А насправді я ніхто і хочу бути ніде.

А так все добре. Якщо це можна так назвати. Такий собі дзен.

ПС. Кішка - не знайшлась, я виплакала за нею півозера, певно. Щось відбувається з моїм життям. Тільки поки неясно, що саме.

це не європейські відносини, це хуйові відносини((( бо вони потрібні мені одній. нажаль.

пробачте, перехвилювалась.

у мене все добре і метелики в животі.

"Задуха" - прекрасний фільм, ми отримали феєричне задоволення, чого і вам раджу.